Повєлітєль вогню, води і разної дрєбєдєні

І знову Бакота :)

Wed, 28 Oct 2009 07:35:42 GMT

Минулого четверга довелося мені побувати в Бакоті разом із клюбом православного туризму "Одигітрія". Ну подорожують собі люди, вважаючи, що православ'я московського патріархату - то рульоз, а решта ще просто не дуже просвітлені в цьому плані. Без жодної агресії та рубашкорватєльства. Побродили Кам'янцем і Хотином, а на вечір подалися до Бакотського дитячого табору, щоб уже зранку піднятися до монастиря і побачити одне з найсильніших православних місць України.
Для мене ж було головним інше - я дуже хотів провести ніч у Бакоті. Не знаю чого, але дуже сильно хотілося. А тут все склалося: гарна компанія, цікаві люди, темне небо з величезними зорями й багацько цікавих розмов :)
А ще був вогонь - великий, сильний і гарячий, біля якого я мало не заснув. Добре, що розбудили :)

А в суботу був Київ і були друзі :) І хоча ви любите мене в 222 раз із половиною більше, обіймаю вас 200 тищ мульйонів разів. Люблю :)

P.S. Автор поста хотів би подякувати Василісі Малютіній (в міру більш відомій як malyu4ka за здійснення мрій. Рости велика :)

Почалося

Fri, 16 Oct 2009 14:05:25 GMT

А у мене тутай за вікном повітряні кулі літають! А у вас?

Вчорашнє

Tue, 06 Oct 2009 10:15:02 GMT

Вчора брат зі своєю групою провели фотосесію, щоб вибрати кілька фото для місцевої газети.

А я в цей час займався тим, що...

а вечір закінчився просто чудово :)

А це фото просто так, для розваги :)

Знайомтеся, Бакота

Fri, 25 Sep 2009 06:07:42 GMT

Це те, що ми з братом змогли побачити одного вечора

Ми вирішили, що це - залишки пристані, до якої колись приставали візантійські кораблі (адже саме так і було в 9-10 ст. нашої ери)

Не вистачало ні рук, щоб обійняти усю цю красу, ні очей, щоб її повністю побачити

Це ми сонечко проводжаємо

А отака вона після заходу сонця

Про те, що там вночі видно в мульйон разів більше зірок, я мовчатиму, про те, що повітря там навіть зараз напоєне запахами трав і води, я не скажу ні слова, про те, що там до цих пір живе літо і навіть увечері буває по-літньому гаряче, не заїкатимусь - приїдете, самі переконаєтеся.

P.S.100yanova, ти все ще хочеш жити в своїх Палестинах?

Thu, 13 Aug 2009 10:28:16 GMT

На жаль, у мене вдома зламався тирнет, тому я не маю можливості почитати ваші пости, мені їх не вистачає :(

Я на 15 секунд сюди. Хочу похвалитися, ми з другом пройшли трози пішки (близько 50 км) по наших Товтрах (це такі невеличкі гори, які в основному складаються з вапняків), бачили старий млин з готичними стрільчатими вікнами і штольні :) А в суботу я був у місті, про яке часто мріяв - Бакоті. Там є залишки скельного монастиря 10 ст. нашої ери і цілюща вода . і, здається, я ще раз потраплю туди цього тижня. От такі у мене радості.

І ще, нехай з вами завжди залишаються радощі вічного літа. Бережіть себе :)))

Sun, 02 Aug 2009 17:08:30 GMT

Не минуло й двох місяців, як я знову пишу в свій журнал. Вчора в моє місто приїхала моя френдеса, чудова й цікава дівчина. яку звуть Аня - Зернятко щастя :) gra_inhappy Саме завдяки їй я тепер знаю, наскільки це важко утримувати рівновагу, коли ти, висячи на скелі, руками й ногами шукаєш опори, а вона - клята - як завжди намагається втекти :)

Пасібо :) Вперше заліз на одну з наших кам'янецьких скель, нехай це був простенький маршрут, але враженнь неміряно :) Хочеться ще здолати "Кота", а далі як настрій буде.

Дякую за новий досвід в житті :)

Усі фоти будуть трохи пізніше :)

Не дивуйтеся, усмішку на висоті 10 метрів заклинило і вона ще довго трималася на обличчі. Ноги трусяться, руки не знають, за що вхопитися, а в голові стоїть питання - лізти далі чи вже спускатися? До верху я так і не доліз, треба буде наступного разу виправитися :) Дякую, Аня, це була ще одна мрія, яка здійснилася :)

Mon, 25 May 2009 14:01:06 GMT

Вчора, 24 травня на мотобольному полі пройшов третій музичний фестиваль «Фортеця Фест-2009». Окрім того, що до участі в концерті було запрошено зірок української сцени, таких як Наталка Могилевська та гурт «Моторролла», фестиваль також дає змогу відзначити успіхи місцевих гуртів та окремих виконавців.

Задовго перед початком фестивалю в місті було проведено конкурс серед глядачів, які хотіли потрапити на концерт. Було вирішено, що саме народним голосуванням буде визначено три гурти або виконавці, які представлятимуть наше місто на сцені фестивалю «Фортеця Фест-2009». Для цього глядачам було достатньо віддати свій флаєр, який також надавав їм знижку на квиток, до скриньки, вказавши на ньому назву відповідного виконавця. За підсумками такого голосування перше місце отримала Тамара Козловська, друге – реп-гурт «Свободный мир», а за третє точилася вперта боротьба між «Шкідливою звичкою» та «Форум Дебошем»... крапку в якій поставила поява у списку виступаючих гурту «Своєрідне». :) Окрім того, під час концерту кожен бажаючий міг проголосувати за того виконавця з Кам’янця, який викликав найбільше симпатій. Однак про це багато хто з глядачів дізналися вже після того, як команда підтримки одного з учасників позбирала більшість квиточків. Дійсно, чому б не вдатися до невеликих «хитрощів», якщо на кону стоїть ласий шматочок – можливість записати власні пісні на професійній студії та ротація цих записів в ефірі FM-станцій? Здогадайтеся, хто виграв у цій "чесній" боротьбі? ;)))

Стосовно проведення концерту, необхідно відзначити, що організатори фестивалю вміють навчатися на власних помилках. На відміну від попереднього «Фортеця Фест» глядачів, почали пропускати ще за півгодини до оголошеного часу початку концерту, що зняло проблеми з великими чергами та вигуками незадоволення від організації заходу. Звісно, сам концерт почався пізніше, проте глядачі, очевидно, знаючи про такі технічні «особливості», знаходили собі місця на стільчиках або підходили ближче до сцени, сподіваючись стати поближче. Однак, щільний міліцейський кордон нікого не підпускав занадто близько, тому бажаючим залишалося лише здалеку споглядати за тим, як оператори в останнє перевіряють надійність роботи апаратури.

Фраза про те, що «фестиваль розпочнеться за три… дві… одну годину» трохи збила зпантелику, однак виявилася лише невдалим жартом ведучих, які майже одразу ж з’явилися на сцені. Честь відкриття концерту було надано кільком реперським командам, серед яких найоригінальнішою стала поява дівчачої реп-команда з буденною назвою «Проза». Хоча репери й намагалися у своїх текстах розповісти про себе та своє місто, значного відгуку їхні виступи, на жаль, не знайшли.

Після реп-удару на сцені почали з’являтися рок-гурти міста, кожен з яких виконав по 2 власних пісні. Першими в цій групі був гурт «Шкідлива звичка» зі своїми відомими піснями «Вчорашній день» та «Не сумуй». Після майже піврічного мовчання, коли хлопці були зайняті записуванням демо-альбому, команда знову повернулася на сцену. Потім їх змінив «Форум Дебош» – одна з найтехнічніших у плані звучання команд – зі своїм новим тимчасовим вокалістом. Якщо про перші дві команди ведучі сказали лише їхні назви, то про третю розсипалися в компліментах. Переможці… лауреати… учасники… гурт «Своєрідне». Звісно, чому б не розхвалити свій гурт до небес, якщо ти одночасно є й ведучим концерту? :))) Музичну естафету підхопив ще один реп-гурт «Свободный мир», а завершила першу частину фестивалю Тамара Козловська.

Гостей фестивалю чекали довго і наполегливо. Деякі глядачі прийшли задовго до концерту, щоб почути як вони проводять саунд-чек, як підключають апаратуру та випробовують техніку на якість звучання. І от близько 9 години вечора на сцену вийшов гурт «Моторролла». Хлопці вже не вперше відвідують цей фестиваль і місто, проте кожного разу викликають захват серед глядачів, постійно збільшуючи ряди своїх шанувальників. Минулого фестивалю вони презентували свої нові речі «Вогонь» та «Аеліта», а цього року глядачі вже співали цих пісень разом із ними. Кожна пісня, яку грала група, була знайома і не залишала байдужими навіть тих, хто прийшов, бо «більше не було чим зайнятися». Коли ж вокаліст гурту Олександр Буднецький зіскочив зі сцени і пройшовся вздовж глядачів, натовп просто шаленів від такої близькості до зірки. Тому їхню коронну пісню, яку хлопці виконали насамкінець, – «Восьмий колір» не співав лише ледачий.

Та найбільш очікуваною була все ж таки поява Наталки Могилевської. Зірка, як це заведено у зірок, затримувалася. Закінчивши концерт у сусідніх Чернівцях, вона заїхала до Кам’янця, щоб виконати кілька своїх відомих шлягерів і порадувати своїх прихильників. Ведучі що називається «розігрівали» публіку, влаштовуючи змагання та підтримуючи галас у натовпі, даючи співачці необхідний час. Та коли вона з’явилася, у сотнях очей спалахнули вогники справжніх почуттів, коли з її вуст зірвалися перші слова «Я сама…». А далі на одному диханні йшов шлягер за шлягером, а натовп співав, піднявши над головами запальнички та мобільники. І нехай потім глядачі говоритимуть про її фігуру чи смак в одязі, є одна невловима деталь, яка підносить зірок такого рівня на недосяжну висоту – уміння вживу, без фонограм відпрацювати концерт, не зважаючи на кількість глядачів. Саме ця риса, вкладати душу в справу, яку робиш, і відрізняє по-справжньому обдарованих, здатних працювати над своїм талантом людей, відкриваючи їм нові можливості.

I'm back from Kiev

Mon, 18 May 2009 07:13:57 GMT

Стояв у купе потяга і дивився на ваші обличчя. Намагався запам'ятати ваші риси, очі, посмішки та рухи губ. Я приїжджав, щоб почути ваші голоси, щоб побути поруч :) тепер певний час я житиму спогадами, а коли стане непереносимо важко не бачити вас, я знову зірвуся й приїду. Нехай на кілька днів, але так краще, ніж зустрічатися раз на півроку :)

Відголоски

Thu, 30 Apr 2009 13:59:56 GMT

Після того, як на Великдень з'їздив до Чернігова, почав помічати за собою цікаві ситуації. Я чогось ніяк не можу приїхати в Кам'янець :) Тобто, я вже давно в Кам'янці, ходжу на роботу, зустрічаюся з друзями і т.д., але іноді, коли я не сильно контролюю ситуацію, до мене приходять картини і спогади з Києва: то я йду вранішнім містом у гості до друзів, то чую їхні голоси в своїй голові, то раптом з'явиться запах кави, якою пригощали тільки там.

Або це роздвоєння особистості, або перші дзвіночки божевілля. Або ж дика ностальгія за тими людьми, з якими мені так добре :) Все ж, як воно добре, що ви у мене є :)))

Лист до друзів, або що таке Шешор :)

Thu, 16 Apr 2009 18:34:54 GMT

Шешори, окрім того, що це маленьке карпатське село, це великий міжнародний фестиваль етнічної музики. Минулого року фестиваль проводився на Вінничині біля села Воробіївка. Шешори - це три дні музики, майстер-класів з танців, співів, гончарства, витинанок, гри на інструментах, це екологічні походи Поділлям, це нічні кіноклуби та мистецькі вистави, це живі концерти, які наповнюють душу по вінця :)

Це величезне наметове містечко, яке розкинулося на березі неглибокого але стрімкого Південного Бугу, в якому люди, займаючись своїми справами, знайомляться з тисячами інших людей, які приїхали для того, щоб отримати насолоду від цього простору, сповненого музикою і позитивним настроєм :)

Це індійська чайхана і джем-сейшени під відкритим небом, це вогнища до 2-ї ночі та співи під гітару, це конкурс народного малюнку на полотні розміром з футбольне поле, це дух-охоронець минулорічних Шешор - Артуууур :)

Врешті-решт, це міжнародний зліт жж-юзерів, на якому можна побачити людей з України, Росії, Литви, Польщі, Чехії та інших країн.

Це подія з розряду MUST SEE, MUST FEEL, MUST TASTE IT FOR YOURSELVES.

Ось посиланя на офіційний сайт фестивалю, який розповість про те, що я забув, насолоджуйтеся :)

www.sheshory.org

То як, ми побачимося на Шешорах?

Wed, 15 Apr 2009 10:32:35 GMT

Конечно, если тебе двадцать лет, если ты ничего толком не умеешь, если ты толком не знаешь, что тебе хотелось бы уметь, если ты не научился еще ценить свое главное достояние - время, если у тебя нет и не предвидится никаких особенных талантов, если доминантой твоего существа в двадцать лет, как и десять лет назад, остаются не голова, а руки да ноги, если ты настолько примитивен, что воображаешь, будто на неизвестных планетах можно отыскать некую драгоценность, невозможную на Земле, если, если, если... то тогда, конечно. Тогда бери каталог, раскрывай его на любой странице, ткни пальцем в любую строчку и лети себе. Открывай планету, называй ее собственным именем...

(Брати Стругацькі "Населений острів")

P.S. Цей пост в жодному разі не можна розцінювати як рекламу фільму. Це одна з фраз, які сподобалися піісля першого прочитання.
P.P.S. Фразу знайдено в журналі бота-лінивця andy_abu :)

Wed, 15 Apr 2009 08:52:20 GMT

Починаючи цей тест, я розраховував на щось скромніше і менше за розмірами. Проте тепер я знаю, про яку машину я можу мріяти :)

Гламурное, пафосное создание, идеальное во всем. Она горда собой. На трассе мажет показать себя во всей красе. Если вам доверилась она, то это значит, что в вас она нашла хорошего и достойного ее имени друга. Bentley GT

Якби не lkuranda, я б вважав, що мій максимум "Фольксваген Жук" :))

Tue, 14 Apr 2009 12:06:37 GMT

Сьогодні - день народження СОНЕЧКА. Ура, таварісчі і іжє з ними!!! Нехай така довгоочікувана подія зігріє наші серця радістю та надією, нарешті перестане ховатися за хмарами та світитиме яскраво, засліплюючи очі, але не спалюючи на попіл :)

Власне, про що це я? Лесюню, з днем народження тебе!!! Бажаю тобі ВЄЛІКІХ ТВОРЧЕСКІХ СВЄРШЄНІЙ і тихого сімейного щастя :) Зі святом, Сонечко :)

Да, я її чесно вкрав! Але щось мені підказує, що хазяйка не довго ображатиметься :) Отак все починалося :) Хай так і триває надалі :) Гарного тобі дня :)

Wed, 01 Apr 2009 17:23:24 GMT

Колись одна знайома дізналася, що я збирав пісні і виписував їх в окремий зошит. Вона попросила переписати кілька для неї. Оскільки я збирав пісні англійською, а вона її не знала, я вирішив, що буде краще, якщо я перекладатиму їх. Так вона знатиме, про що співає. Тим паче, що вона вивчала їх напам'ять і співала, коли її ніхто не чув.

Для мене це було тренування у перекладі та римуванні. Ну і приємно було зробити дівчині подарунок. Це було давно, а значить зараз це вже давно неправда. Хоча вчора, коли я в черговий раз перекопував завали давніх і непотрібних речей, знайшов переклад пісні Скорпіонс "Lonely nights". І вирішив поділитися ним.

Без тебе спустіла моя кімната,
Мов дощем, змило барви життя;
Без тебе я - мов порожня могила,
І глибока, і темна, й німа.
Мов тінь, навідуюсь в місця ті,
Де ми колись лишалися одні,
В палкій молитві Бога я благаю,
Щоб прощені були мої гріхи.

Ти оживила моє серце, мою душу,
Очима розвела багаття мрій.
Ти зникла - як терпіти мушу,
Що заглушив безглуздо голос твій.
Поривом вітру я сліди твої цілую,
І грію ніч, караючи себе.
Як повернуть тебе тепер - не знаю
В полоні у своєї слабкості.

Пусті, самотні, беззмістовні ночі
Несуться наді мною в нікуди.
Я повен сили, обдарований до бою, -
Лишаюсь у полоні страху й німоти.

Я сам собі завадав криваву рану,
На неї в світі ліків не знайти;
Єдині ліки - встати із руйни,
Знов стати чоловіком, як колись.
Непрощений, тебе я хочу упіймати,
Та ти водою випливаєш з рук,
Ти - мов природа, що ніколи не тамує
Ні щастя, ні тривожності розлук.

Пройде негода і ніч явить зорі,
Їх світло запитає: "Ким ти був?"
Та я раніш відкрию світлу браму,
Хай першим кроком стане "я люблю".
Минулому дарують сльози лиш невдахи,
І згадками нездари лиш живуть,
Для тих, хто хоче жити далі,
Дивізом стане вічне "я люблю".

Sat, 14 Mar 2009 14:59:24 GMT

Ось мій весняний подарунок :)

Цілий обласний драматичний театр ім. Марії Заньковецької (до речі, перший золотий оперний голос України). Не обманюйтеся, він не похмурий. Насправді він чудовий і його фасад - це творіння-шедевр. Не вірите, доведеться відвезти вас туди і показати. Впевнеий, що ви його полюбите :)

Класна кав'ярня, збудована на тому місці, де колись розташовувалися лабораторії з очищення нафти (жодного запаху я не знайшов, лише спогади, багато спогадів :) Саме тут було винайдено спосіб використання нафти для освітлення приміщень. Через рік гасові лампи освтлювали центр Львова - першого Європейського міста, яке мало власне вуличне освітлення. На четвертому поверсі влаштовано невеличку мансарду і літній майданчик, з якого відкриваються чудові види зручних львівських двориків :)

Маленький зимовий сад біля кав'ярні "Світ кави". Щоб знайти її треба трохи орієнтуватися на місцевості, вона соромлива і ховається від чужих очей в глибині вулички :)Там мене наздогнала і вже не відпускає сирникоманія (дякую, Барте :) Нічого не скажу про атмосферу чи про каву, це потрібно пережити і відчути на собі, інакше усі слова зайві :)

Гапчинська і її колекція дитячих малюночків. Просто забуваєш дихати :)))

Доброго ранку (таке тепле і пухнасте)

Білий кролик знову кудись поспішає

і Маленький рибалка
(спалах не відключив, ото бовдур)

Thu, 12 Mar 2009 21:44:48 GMT

Сьогодні зранку прокинувся із солодким відчуттям того, що зазирав у безодню безумства. Начебто хотів впасти, але в останню мить винирнув на поверхню здорового глузду.

Признавайтеся, хто і що зі мною робив минулої ночі в моїх снах??? ;)

P.S. Фрай знав, про що пише... Лишилося розібратися, що там відбуваєлося з тінню Гугі Магона (чи як його там звали) :)))

Львів

Wed, 11 Mar 2009 09:31:19 GMT

До цих пір повертаюся зі Львова. Запах кави зранку. Гапчинська зі своїми діточими малюночками. Щось тремтливе, для чого я поки що не можу дібрати слова. Тепер я знаю, чим мені запам'ятається 8-е березня :) Мені ще ніхто й ніколи не дарував цілого міста :) Я щасливий :) Дякую, друзі :)

НЕ ЇДЬТЕ ДО ЛЬВОВА... Для чого вам потім розриватися поміж містечком N і Ним? НЕ ЇДЬТЕ ДО ЛЬВОВА - ТАКОГО МІСТА НЕ ІСНУЄ.

P. S. Як я міг забути? Мене переслідує СИРНИК (не сірник). Не знаю, як зняти цю ману. :)))

Thu, 05 Mar 2009 11:58:02 GMT

Серед сотень пісень я умію вибирати ті, в яких серед безнадії і страху завжди проглядають промінчики віри в те, що все буде гаразд. Ну подобаються вони мені, сам не знаю чому :)
Сьогодні серед пісень, які звучали врозкид, натрапив на цю, про яку давно забув. І мене зациклило. По-моєму, почуття, якщо вони линуть з глибини серця, заслуговують на другий, третій шанси, якщо після кожного разу вони стають все чистішими і сильнішими. Усі роблять помилки. Хтось ці помилки виправляє, бо бачить, що втрата буде набагато страшнішою. До вашої уваги мій новий улюбленць на сьогодні (і на найближчі кілька днів) - Chris Daughtry - What about now? (типу, як щодо того, що є між нами зараз?)

Введите содержимое врезки

Серце сповнює печаль,
Кохання зникло.
Мені здавалось, ти не ТА,
І це так прикро.
Благають рчі: "Ще хоч раз
Лишись ще хоч на мить".

Хай в променях нового дня
Ти зрозумієш
Що ти і є моїм життям,
Моїм спасінням.
Заради наших почуттів
Не йди, лишись й любов нас знайде...

Дай мені цей шанс,
Дай мені цей день,
Ти даєш те мені, про що міг тільки мріяти.
Скажу, що любов ще живе в мені,
Скажу, у словах гірких її не згубили ми.
Доки у нас ще є час,
Дай мені цей шанс.

Сонце, у твоїх очах
Бринить тривога,
Серце сповнює одна
Палка молитва.
Страх хай зникне у пітьмі.
Ось моя рука,
Любов нас знайде...

Дай мені цей шанс,
Дай мені цей день,
Ти даєш те мені, про що міг тільки мріяти.
Скажу, що любов ще живе в мені,
Скажу, у словах гірких її не згубили ми.
Доки у нас ще є час,
Дай мені цей шанс.

Дай мені шанс,
Є ти і я,
В нас є ще вогонь незгасний.
Страх - це мара,
Бо я тут, я поруч
Й на все життя
Я - лиш твій...

Shadows fill an empty heart
As love is fading,
From all the things that we are
But are not saying.
Can we see beyond the scars
And make it to the dawn?

Change the colors of the sky.
And open up to
The ways you made me feel alive,
The ways I loved you.
For all the things that never died,
To make it through the night,
Love will find you.

What about now?
What about today?
What if you're making me all that I was meant to be?
What if our love never went away?
What if it's lost behind words we could never find?
Baby, before it's too late,
What about now?

The sun is breaking in your eyes
To start a new day.
This broken heart can still survive
With a touch of your grace.
Shadows fade into the light.
I am by your side,
Where love will find you.

Refrain

Now that we're here,
Now that we've come this far,
Just hold on.
There is nothing to fear,
For I am right beside you.
For all my life,
I am yours.

Refrain (2 times)

Я не вмію говорити про почуття, а коли говорю, обов'язково плутаюся й все летить шкереберть. Поставте мені діагноз. Якщо шо, мій психотип - Єсєнін, блін.

Про мрії

Mon, 02 Mar 2009 20:26:44 GMT

Вчора зробив для себе ще один висновок: ніколи не смій боротися з власними мріями. Не смій вигадувати причини, за яких ця мрія не може здійснитися, не відмахуйся від неї. Тому що одного дня, коли ти не будеш до цього готовий, мрія прийде і сама себе втілить. Тому підстав руки і хай вона прийде. Не смій тікати від мрії.

На вихідних я їду до Львова

Готовий пищати від радості, але доводиться стримуватися :)))

Гномчику, що б я без тебе робив? Сидів би в Кам'янці й далі відмахувався від мрії. Дякую - це найменше, що я можу сказати :)

Fri, 20 Feb 2009 13:54:41 GMT

Потайний,закритий хлопець, якого звуть Чарлі Беббіт, - єдиний і самотній син свого батька. Колись у нього був уявний друг, який приходив вночі та співав йому пісень, якщо йому було погано. Але хлопець виріс, і цей уявний друг зник. Одного дня він дізнався, що після своєї смерті батько заповів йому старенький "Б'юїк" та трояндові кущі, а 3 мільойни баксів віддав якійсь невідомій особі з притулку для божевільних. Виявляється, що це його брат - Рей. Старший. Як добропорядний американець, Чарлі викрадає брата з притулку і планує використати його як аргумент під час розгляду заповіту в суді. Рей - аутист, для нього не існує ні минулого, ні майбутнього, проте у нього надзвичайно сильно розвинений талант до запам'ятовування. Єдине, що хоч якось допомагало Рею, - це звичка. Звичка підніматися о 9.30 і лягати об 11. Звичка двитися телевізор у визначений час. Звичка їсти те, до чого він звик. Так Чарлі став нянькою для свого брата. Одного вечора в мотелі, коли Рей чистив зуби:
- (Чарлі до Рея): Послухай, це ж жарт, це смішно!
- Так, смішно. Смішна людина дощу. Сміється.
- Зачекай, що ти щойно сказав? Що ти сказав??
- Смішна людина дощу.
- Звідки ти дізнався!? Звідки ти знаєш про нього?
- Людина дощу - це я.
...
- То це ти співав мені пісень???
- Так.

Tom Cruise Dustin Hofman

RAINMAN

Фільм про те, як 6 днів можуть змінити ставлення людини до життя та до себе.

Tue, 03 Feb 2009 16:22:47 GMT

Прощай.

Ты была задорной врединой.

Жаль, что так мало.

Mon, 29 Dec 2008 13:58:04 GMT

Мені вже не вистачає ваших голосів і посмішок, розмов до ранку і щирості, за яку можна і душу продати :) І кави з особливим, нікому не відомим інгрідієнтом :) І не хочеться знати, що то за дивина, а просто ще раз відчути її смак :)

ВСІХ З НОВИМ РОКОМ, РІДНІ МОЇ :)

Знову про душу ))

Fri, 26 Dec 2008 11:27:04 GMT

ИМЯ ВАШЕЙ ДУШИ

Ваше имя: makh_4_u

Твоя душа носит имя: Лед.

Это значит, что ты: Холодный человек. Ты спокоен и расчетлив. Ты можешь быть кем угодно,
но ты редко кому показываешь свою душу.</lj>

Взято з: http://aeterna.ru/ftell.php

Дякую bundocksaint за підказку )) У нього ім'я - Сонце ))

</lj>

Зимовий

Mon, 24 Nov 2008 09:26:14 GMT

Дякую за морозний та сніжний київ, такий вечір я буду згадувати ще довго, напевне, кожного разу, коли бачитиму сніг на фоні нічного неба :) дякую за пам'ятник жертвам голодомору. дуже сильне враження справив. за холодне пиво і гарячу піцу. за те, що довели аж до поїзда. за обійми і рукостискання. за розмови. за щирість.
єдине, через що шкодую, - що забіг у поїзд і не підійшов до вікна, не гялнув на останок в ваші очі. не сказав ще раз дякую за все :) в такі моменти, дивлячись крізь скло на вас, я раптом починаю розуміти, що через кілька секунд ми попрощаємося... до наступної зустрічі. бережіть себе. і не бійтеся загадувати бажання...

Повернення до АТЛАНТИДИ

Thu, 20 Nov 2008 09:14:42 GMT

Нєлєпа історія про печери для моєї нової френдеси :)

"Ми вже йдемо... Ти готовий?" "Так, ще 2 хвилини..." Знайшов тоншу кофту, згадав, де знаходиться пара тепліших носків, подумав, що бутси, взяті з дому, також знадобляться. Поки дістався до бутсів, забув, де ж лежала кофта :) І так півгодини. "Ти готовий?" "Так, ще трішечки..."

"Вимкніть ліхтарі. Вимикайте" "Страшно ж..." "Так треба. Хай очі звикнуть до темряви, а я поки що розповім по місце, в яке ми потрапили..." Сидимо у темряві і слухаємо тихий спокійний голос.Ми готуємося до цікавого випробування. Побачити кристали, відчути себе у абсолютно іншому, відірваному від реалій і поспіху світі.

"Коли будете пролазити Пічку, тримайтеся лівого боку. У 69-му році у Молдавії трапився маленький землетрус. Сюди докотилися лише слабенькі відголоски, але один із спелеологів, який досліджував печеру навіки залишився тут. Якщо справа побачите руку, яка виглядає зі скелі, передайте привіт Льоші". "Пічка" - перше випробування, перше привітання, перший наш поклон печері :)

"Я не бачу проходу" "Як???" "Тут тупик..." "То шо робити??" "Повертаємося". "Вилазити назад?" "Так"
"І чого ми тут застрягли?" "Там нема проходу". "Ви повернули вправо?" "Так, але там була стінка, а не прохід" Спокій і контроль над власними страхами. Ми - команда. Коли у тебе закінчуєься впевненість і паніка готова поглинути тебе - хтось обв'язково підійде і стане поруч. Ти можеш. Ти пройдеш до кінця.

"А тут краще пролазити, лежачи на боку... На правому!" "На правому?" "Так" Застряють ноги і плечі, виступи норолять обдерти спину і дошкулити. Техніка і ще раз техніка. Тут видихнув, там вигнувся, перетік всім тілом вправо і от тебе вже зустрічає провідник, який обійшов перепону іншим шляхом. Посміхається, дивлячись на твої почервоніле обличчя. Кілька хвилин на те, що перевести подих - і вперед :)

Зал. Ще один зал. Ще один. Їх багато. У кожного своя історія. В одному жили спелеологи (там навіть ліжко є. А ще там новачки присягають печері на вірність :), в іншому живуть кам'яні квіти (неймовірно гарні), там розташовано прохід, названий на честь ... (самі дізнаєтеся чого ;)

"А в наступному залі ростуть величезні сталактити. Якщо хочете - лізьте подивіться. Я вас тут почекаю". Я нирнув у прохід. Десь лізеш, десь навкарачки пробираєшся вперед (в голову закрадається думка, що насправді ніяких кристалів нема), але тобою вже керує азарт і ти летиш по проходах, майже не спиняючись. Вліво, ще раз вліво. Просторий зал і три відгалуження. Вліво, вузький прохід і вертикальний підйом стіни. Вихід? Лягаєш на спину і, відштовхуючись ногами, вибираєшся. "Виліз?" (наш гід) "Так, ще трохи тільки підтягнуся" Лежиш, спеленутий кам'яними стінами печери, як немовля, яке вперше побачило світ. Коля посміхається: "Ну тоді -

Happy birthday to you,
Happy birthday to you,
Happy birthday, dear Max,
Happy birthday to you" ?????

Ми просто пройшли Китовий Вус - лівий. Є ще правий, але він вужчий. Тоді ніхто не ризикнув :)

"О, дивіться який кінь з глини виліплений!!!" "А тут, бачите - 1999 рік" "Це що, хтось сюди приїздив аж у 99-му?" "А давайте щось на пам'ять про себе залишимо" "Що ліпити будемо?" "Хіба не знаєш, ЩО ми виліпимо" "Оооо, давай!!!"
Так народжуються шедеври у залі Підписів, останньому на стандартному маршруті.

З печери ми вийшли уже вночі, коли в небі миготіли зорі. Холодне нічне повітря, темрява, яку ти залишаєш за спино, але залишаєш з відчуттям смутку, навіть жалю. Не хочеться поикидати її проходи та її атмосферу, її дива. Темрява, яка відкривається перед тобою, чекаючи, поки ти повернешся до свого звичного стилю життя: освітлена кімната, тепла їжа, улюблена музика. Враження, думки, танці, друзі. Все це є тепер і зараз, і це все, що потрібно тобі :)

Ні, не все. Завтра на ранок запланували фотосесію (Рекомендую - Олександр Тарнавський sasha_tarnavsky - один з найкращих фотографів Кам'янця. Хочете класну фотосесію - це до нього :) А потім - похід до Кудринецького замку (до речі, мій перший замок, який я побачив за межами Кам'янця чи Хотина)

Отакою була наша історія.

P.S. А Ви не хотіли їхати... Чого???